Олег та Тетяна сиділи на кухні, згадуючи старі часи. Олег нетерпляче дивився на годинник: він спізнювався. Тетяна, неохоче прощаючись, затрималася над своїм чаєм.”Мені треба піти”, – раптово заявив Олег.”Так скоро?” – Тетяна відповіла з сумом.”Мені потрібно”, – відповів він.”Через неї?” – допитувалася Тетяна.Олег здивовано зустрівся із нею поглядом.”Так, щоби побачити її”, – підтвердив він.”Але ти сказав, що любиш мене!” – Вигукнула Тетяна.”Ти знаєш, чому маю йти… Вона моя дружина”.
На очі Тетяни звернулися сльози.”А як щодо мене? Я хотіла бути чимось більшим, ніж просто коханою жінкою. Я теж хочу бути твоєю дружиною.”Олег глянув на неї з виразом прощання на обличчі.”Але я одружений, Таня”.”Залиш її”.”Все не так просто, як тобі здається” – прошепотів Олег.Почалася суперечка, під час якої Тетяна описала свої мрії про подружнє життя, а Олег пояснив причини, через які він залишився зі своєю дружиною. Почуваючись переможеною, Тетяна закричала:
“Я знайду когось, хто по-справжньому покохає мене!” Олег кивнув головою, взяв свій портфель і вийшов.Тетяна незабаром справді здобула любов і щастя, тоді як Олег залишався в полоні своїх спогадів, завжди думаючи про кохання, яке він втратив. Якось Олег спробував возз’єднатися з Тетяною, але, побачивши її з іншим чоловіком, відступив.
Час позначився на Олегу, коли Тетяна процвітала у своєму новому житті. Він зрозумів, що вона мала рацію: він старий, а вона залишалася енергійною і молодою. Він міркував про їхнє минуле і про те, наскільки різними стали їхні долі. Коли Олег йшов, занурений у свої думки, Тетяна, перебуваючи в улюбленій хаті, припала до обіймів чоловіка, задоволена своїм вибором.