Юлія прокинулася у піднесеному настрої. Це був не лише її день народження, а й свого роду річниця. Слово “річниця” завжди асоціювалося у неї з 50-річчям, хоча їй виповнилося лише 30. Помітивши відсутність чоловіка, вона подумала: “Дивно, його немає вдома у вихідний”. Потягнувшись, вона незабаром відчула спокусливий аромат кави. Двері зі скрипом відчинилися, і увійшов її чоловік Ігор, гордо несучи тацю з двома чашками кави та плиткою молочного шоколаду. – Сюрприз! Кава в ліжко, – сказав він. – Ти найкращий, – усміхнулася Юлія, хапаючи шоколадку. Вони цокнулися кавовими чашками, і кімнату сповнив сміх.
Хоча кава була чудова, сніданок манив більше. Після того, як Юлія приготувала святкове блюдо, їхнє застілля перервав дзвінок у двері. -Хто б це міг бути так рано? – Замислилася Юлія. – Я перевірю, – сказав Ігор, відкладаючи вилку. За кілька хвилин він повернувся, стискаючи в руках величезний букет троянд. Із букета Ігор витяг листівку і прочитав: “Моя дорога Юлечка! З днем народження! Щастя, кохання, виконання всіх мрій! Женя…” Вони дивилися один на одного. – Хто такий Женя? – розгублено спитав Ігор. -Я точно не знаю, – відповіла Юлія, напружено розмірковуючи.
Вона згадала трьох знайомих на ім’я Женя, але жоден із них, здавалося, не підходив до такої дії. Коли вона спробувала пояснити, задзвонив телефон. Невідомий номер. Голос на іншому кінці дроту був тріумфуючим. ”З днем народження, Юліє!” Збита з пантелику, Юлія відповіла: -Хто це? -Це я, тітка Женя! Все встало на свої місця. Квіти були від її улюбленої тітки. Юлія, яка бешкетно піддражнювала свого чоловіка з приводу помилкової ідентифікації, незабаром виявила, що тримає в руках його подарунок: телефон останньої моделі. Її ранкове замішання було швидко забуте серед величезної радості.