Чотири-п’ять років тому я залишив свою дружину з двома маленькими дітьми, розчарований її перетворенням із сяючої красуні на жінку, здавалося б, позбавлену смаку, жіночності та будь-якого бажання стежити за собою. Після пологів її увага переключилася на наших дітей і будинок, і моя колись гламурна дружина почала ходити у великих светрах та вільних штанях, без макіяжу та з якоюсь гулькою на голові. Не в змозі змиритися з цими змінами, я подав на розлучення,
залишивши їй квартиру, виплачуючи аліменти, але віддалившись від дітей. У ці роки я зосередився на особистому житті, шукав партнерку, але незмінно припиняв стосунки з появою в них ознак побуту. Я залишався відірваним від сім’ї, виконуючи свої фінансові зобов’язання, але не приділяючи сім’ї ні часу, ні ласки. Якось я несподівано зустрів на вулиці свою колишню дружину. Вона була дуже красива і нічим не нагадувала ту жінку, з якою я розлучився. Ця зустріч викликала запізніле усвідомлення. Той негламурний стан, у якому вона була кілька років тому, був тимчасовим явищем, пов’язаним з народженням дитини та обов’язками материнства. Для неї наші
діти та будинок були важливішими, ніж вона сама, і навіть незважаючи на труднощі, вона знаходила час для мене. Вражений докорами совісті, я зрозумів усю серйозність свого імпульсивного рішення. Я відкинув свій ідеал жінки та своїх дітей на підставі поверхневої оцінки. Я зрозумів, що вже надто пізно повертати втрачену сім’ю. Нехай мій досвід стане застереженням для чоловіків: перш ніж діяти, подумайте сто разів. Інакше ви можете втратити те, що дійсно є цінним, як це зробив я. Бережіть своїх близьких за всяку ціну.