Літня жінка розмовляла з молодою дівчиною Оксаною – новою мешканкою сусідньої квартири. Бабуся згадала, що бачила її тільки в дитинстві, і висловила невдоволення раптовою появою Оксани лише після смерті бабусі. Свою квартиру бабуся залишила Оксані у спадок, чим викликала невдоволення сусідів. У бабусі Оксани та її матері, колишньої невістки бабусі, були натягнуті стосунки, внаслідок чого контакти з Оксаною та її матір’ю були мінімальними. Оксані залишилася затишна однокімнатна квартира, яка вимагала лише невеликого ремонту та нових меблів. Мати пропонувала продати її і переїхати у краще місце, але Оксана вирішила залишитися. Вона майже не пам’ятала свою бабусю, яку мати описувала як складну та незацікавлену ніким постать.
Несподіваний візит тієї ж незадоволеної сусідки зі старим альбомом у руках викликав чергову хвилю занепокоєння в Оксани. Це була Віра Степанівна – близька подруга покійної бабусі Оксани. Незважаючи на протести Оксани, Віра увійшла до квартири і почала розповідати правдиву історію маніпулятивної поведінки матері Оксани. За словами Віри, мати Оксани вмовляла бабусю обміняти її велику квартиру в центрі міста на маленьку на околиці, пообіцявши подбати про неї, чого вона не зробила. Віра розкрила гірку правду про обман і недбалість матері Оксани, залишивши дівчину здивованою.
Відкривши альбом, Оксана виявила записку від бабусі, в якій висловлювалася її беззаперечна любов до Оксани та надія, що квартира слугуватиме нагадуванням про це кохання. Це новонабуте одкровення залишило Оксану спустошеною, але вона все ж таки була сповнена рішучості якось висловитися своїй матері. Незважаючи на наполегливість матері продати квартиру, Оксана вважала за краще жити в ній – у заповіданій квартирі її люблячої бабусі, пообіцявши собі помститися матері через нахабний обман.