Якось через напружений графік мені довелося дозволити Петру, своєму чоловікові, перевірити домашню роботу нашої дочки-третєкласниці. Завданням був твір під назвою «Моя мама — найкраща у світі». Перенесемося через тиждень на батьківські збори: я мало не провалилася в землю від збентеження, коли твір Маринки прочитали вголос. Маринка писала про мене, свою матір, з жорстокою чесністю та дитячою невинністю. Вона написала про те, як я тягаю цукерки з холодильника ночами, наклеюю та здираю косметичні смужки зі своїх ніг та верхньої губи і хизуюсь штучними віями після відвідування салону.
Вона з гумором згадала, як я називала її бабусю «відьмою», і яке замішання це в ній викликало. Маринка з гордістю заявила про мою хитрість, коли я замазала чорним лаком для нігтів подряпину на сімейній машині та лукаво звинуватила її батька у розбитій фарі на машині сусіда. Вона навіть докладно описала мою хитру тактику управління грошима, коли я привласнювала здачу від грошей на манікюр і віддавала їй трохи на цукерки. Моя дочка захоплювалася моїм почуттям моди, особливо заінтригована моїми трусиками-стрінгами, настільки, що хотіла скоріше вирости і носити їх сама.
Петро, який мав перевірити твір, був надто поглинений футбольним матчем і просто поставив собі галочку. Коли вчителька читала твір, мені хотілося, щоб земля поглинула мене цілком. Петро, однак, знайшов ситуацію кумедною і навіть запланував створити «шедевр» на кухні у вигляді прикріпленого до холодильника подвійного листочка з твором. Інцидент послужив для мене уроком про те, як важливо уважно стежити за тим, що пишуть наші діти з огляду на їхній чесний і розкутий характер.