Якось сусідка Олена раптом попросила Марину знайти компанію для Ігоря, самотнього чоловіка з їхнього житлового комплексу. Олена стверджувала, що Ігор потребує спілкування, щоб розвіяти нудьгу. Проте Марина, яка сама була пенсіонеркою та активно займалася громадською роботою, помітила у проханні Олени нотки занепокоєння. Можливо, вона зацікавилася Ігорем?
Якось Марина та Ігор зав’язали невимушену бесіду. Вони зблизилися і Марина запросила Ігоря на виступ місцевого хору. Ігорю сподобався захід, але він відмовився від запрошення, сказавши, що надто втомлюється протягом дня, щоб увечері йти кудись. Марина, розуміючи самотність в Ігоря, запитала, чи не хоче він допомогти їй та одиноким жінкам у їхньому житловому комплексі. Незважаючи на свої вагання, Ігор погодився допомогти.
Така домовленість принесла Марині подвійну користь – вона отримала допомогу та розважила Ігоря. Потім Марина організувала для Ігоря та його сусідки похід до театру суботнім днем. Вона також запланувала візит до іншої сусідки, запропонувавши їй спекти для Ігоря улюблені пироги. Ігор робив усе, як йому наказала Марина, але після чергової зустрічі з черговою сусідкою, він влаштував Марині скандал, запідозривши, що вона сватає його до жінок.
Захоплена зненацька, Марина втратила мову. Але коли Ігор запропонував полагодити полку в неї вдома, її осяяло – вона відчуває до нього почуття, і ці почуття, схоже, взаємні. Під час візиту Ігор підтвердив, що теж відчуває до Марини почуття. Від такого визнання Марина почервоніла і знову втратила мову. За півроку житловий комплекс був переповнений радістю, відзначаючи весілля Марини та Ігоря.