Ірина, 30-річна жінка, дуже тяжко переживає небажання свого чоловіка, Матвія, збирати на власне житло. Після шести років спільного життя, зіткнувшись із необґрунтованими претензіями та вимогами господарів різних орендованих квартир, вона мріє про власне житло. Перебуваючи у декретній відпустці, Ірина не турбувалася про фінанси, але, повернувшись на роботу, вона захопилася переоцінкою їхнього фінансового стану.
Ірина дійшла висновку, що виключивши зайві витрати і зробивши вибір на користь менш дорогих, але при цьому поживних продуктів, вони зможуть дозволити собі іпотеку. – Я вірю, що ми можемо готувати смачні страви із простих інгредієнтів і при цьому економити гроші, – зауважила вона. Вона стала ініціатором такого підходу, завдяки чому вдалося вдвічі скоротити витрати на харчування та, як і раніше, не голодувати.
Матвій, однак, був категорично проти такої ідеї. Він цінує свою свободу у харчуванні, заявляючи: – Я купую і їм те, що хочу! Чому я маю відмовляти собі в маленьких задоволеннях? Він вважає, що економити на їжі марно, і сумнівається, що вони колись зможуть накопичити достатньо грошей на квартиру. Як ви думаєте, хто тут правий? Чи розумно скорочувати витрати на харчування задля досягнення довгострокових цілей? Що б ви порадили молодій парі?