Я спантеличена і засмучена останніми змінами в сім’ї, задаючись питанням, це зараз молодь занадто хитра, або нам просто не пощастило з нашим зятем.Ми завжди були задоволеною та благополучною сім’єю з єдиною дочкою, нашим маяком надії на світле майбутнє, з якою ми пов’язали всі наші плани. Нещодавно вона вийшла заміж за чоловіка скромного походження. Ми влаштували пишне весілля, переважно власним коштом, маючи намір подарувати нашій єдиній дитині незабутнє свято.
Знаючи, що сім’я зятя не може дозволити собі великих витрат, ми взяли на себе велику їхню частину без скарг. До весілля ми подарували молодим квартиру в хорошому районі, хоча вона й потребувала ремонту. Справа в тому, що після весілля, у нас забракло коштів на її ремонт. Ми припускали, що з отриманими щедрими весільними подарунками пара і так це зробить. На наш подив , вони використали отримані в подарунок гроші, щоб купити машину для зятя – рішення, яке ми з чоловіком важко переварили, враховуючи мінімальний внесок його сім’ї у весілля та стан подарованої квартири.
На пропозицію відремонтувати квартиру перед створенням сім’ї мене зустріла зухвала вимога зятя: він братиме участь у ремонті лише в тому випадку, якщо йому офіційно передадуть половину квартири. Я була розлючена і засмучена його невдячністю і мовчанням моєї дочки. Відносини у нас зараз натягнуті, і мені залишається розмірковувати, чи варто допомагати дорослим дітям ось настільки. Можливо, якби вони працювали для свого весілля та будинку самі, навчилися б більше цінувати те, що мають…