У пориві почуттів Тамара увірвалася до квартири Ольги, своєї найближчої подруги. З незрозумілою панікою вона почала судомно шукати щось під меблями. Ольга, приголомшена, розгублено стежила за дикими діями Тамари та зрозуміла, що подруга шукає свого чоловіка Бориса: Тамара звинуватила її у його приховуванні. Чоловік Тамари несподівано втік від неї, натякнувши, що вона може знайти його у подруги. Ольга була її єдиною подругою, що залишилася.
Поки Ольга намагалася заспокоїти Тамару, що Бориса там немає, та в засмучених почуттях опустилася на диван. Ольга помітила, як її подруга тремтіла від хвилювання, висловлюючи свою невіру в те, що Борис справді пішов. Однак Ольга не здивувалася цьому одкровення. Вона була свідком того, як Тамара контролювала Бориса, ставлячись до нього швидше як до дитини, ніж до чоловіка. Вона міркувала про те, як Тамара постійно ухвалювала за нього рішення і навіть тонко принижувала його на світських заходах.
Контролюючий характер Тамари привів її саму до переконання, що вона повинна керувати життям чоловіка, щоб вони мали хороше спільне життя. Тамара виправдовувала свою поведінку, стверджуючи, що жінкам часто доводиться брати на себе ініціативу, щоб зберегти стабільність у стосунках та домі. Вона вважала, що Борис був задоволений їхніми стосунками, але Ольга заперечила цю думку. Вона припустила, що терпимість Бориса до поведінки Тамари була викликана його любов’ю до неї, яка, схоже, остаточно вичерпалася.
Тамара стала звинувачувати Ольгу в тому, що вона спокусила її чоловіка та сприяла його відходу. У пориві гніву вона навіть припустила, що Борис таки перебуває в її квартирі, просто добре сховався. Ольга, змучена і скривджена безпідставними звинуваченнями Тамари, попросила її піти і повернутися лише тоді, коли вона заспокоїться. Ідучи, Тамара пообіцяла знайти свого невірного чоловіка та переконати його повернутися. Ольга, залишившись одна, журилася про втрату їхньої дружби, відзначаючи, що владний характер Тамари коштував їй не тільки шлюбу, а й останньої дружби, що залишилася.