В епізоді мого життя, що нагадує телевізійну драму, розгортався мій шкільний роман із однокласником, Леонідом. Наш зв’язок зміцнювався завдяки загальним захопленням та шкільним заходам. М’який характер Леоніда підкорив мене відразу. Однак у одинадцятому класі мене спіткала незапланована вагітність. Злякавшись, я вирішила таємно позбутися дитини, звернувшись до Леоніда за фінансовою допомогою.
З небажанням він погодився. Не послухавши мене, Леонід розповів про це своїм батькам, котрі передали новину моїм. Якось, повернувшись додому, я зіткнулася з емоційними наслідками слабкого характеру свого хлопця. Незважаючи на те, що мої батьки та батьки Леоніда переконували мене передумати та пропонували підтримку, моя рішучість залишалася непохитною. Усамітнившись у своїй кімнаті, я почула, як дорослі обговорювали, як відвести мене до хорошого лікаря,
щоб він нібито зробив усе максимально безпечно для мого здоров’я. Наступного ранку мене відвезли під приводом поїздки. Натомість я опинилася в заміському будинку, без телефону, під пильним наглядом своєї майбутньої свекрухи. Батьки Леоніда, обидва пенсіонери, стежили за мною, щоб забезпечити безпеку дитини, свого першого онука. В результаті мого ув’язнення народилася моя дочка. Вигляд її, тендітної і простягаючої до мене руки, прорвав греблю мого опору. Приголомшена, я усвідомила весь тягар того, що мало не зробила. Повернувшись додому, ми з Леонідом почали своє життя як батьки.
Будучи безмежно вдячною нашим сім’ям, зараз я беру участь у волонтерських групах допомоги молодим вагітним жінкам, відстоюючи інтереси ненароджених малюків через свій досвід. Нещодавно радість знову охопила нас, коли я дізналася про свою другу вагітність. Леонід із гумором запропонував покликати наших батьків у чергову поїздку на заміський відпочинок. Охоплена безпрецедентною підтримкою рідних, я вже з нетерпінням чекаю на поповнення нашої родини.