Наталя квапливо готувала на сніданок млинці. Вона покликала свого 5-річного сина Ігоря якнайшвидше поїсти, щоб вони встигли піти до дитячого садка. Після цього вона допомогла йому одягти взуття, і вони вирушили в дорогу. Дорогою Ігор помітив у кущах маленьке цуценя, через що вони зупинилися. Він сів навпочіпки поруч із собачкою, маючи намір погладити її, але Наталя не дала йому цього зробити,
нагадавши про небезпеку дотику до безпритульних тварин. Незважаючи на прохання Ігоря взяти цуценя додому, Наталя відмовила йому, пояснивши, що зараз вони не можуть взяти на себе таку відповідальність. Наталя була одинокою матір’ю: чоловік пішов від них, коли Ігор був ще немовлям. Їхнє розлучення викликало фінансові труднощі, що змусило її рано повернутися на роботу за допомогою своєї матері, Наді, яка доглядала Ігоря. Цього дня Наталя знову запізнювалася, тож Надя забрала Ігоря із дитячого садка. Дорогою додому хлопчик розповів про свою зустріч із цуценям та про своє бажання мати собаку.
Незважаючи на це, Надя повторила слова Наталії про відповідальність за утримання домашньої тварини. Через кілька хвилин вони зустріли того самого цуценя, але літній чоловік спробував забрати його, стверджуючи, що це його собачка. Але Ігор твердо заявив, що цуценя належить йому, і змусив чоловіка віддати пухнастого друга. Повернувшись додому, Наталя була приголомшена, виявивши цуценя у своїй квартирі. Вислухавши Надю, Наталя неохоче погодилася взяти цуценя на випробувальний термін, чим дуже втішила Ігоря. Наталя переживала через несподівану відповідальність, але, бачачи радість Ігоря,
твердо вирішила, що все вийде. Наступного дня вона запланувала візит до ветеринара, щоб оглянути щеня, якого назвали “Дружок”. Через деякий час Наталя з двомісячним малюком Ганною та новим чоловіком Олегом ходила парком. Ігор та Дружок бігли попереду, і Наталя розмірковувала про своє щастя. Вона зізналася Олегу, що, якби Ігор того дня не привів Дружка додому, вона не зустріла б його – ветеринара.