Вже 15 років я був одружений з чудовою дівчиною, але так і не знайшов спільної мови зі своїм тестем. Незважаючи на всі зусилля, він завжди тримав мене на відстані, не схвалюючи вибір своєї єдиної дочки. Він навіть не був присутній на нашому весіллі, пославшись на важливі справи. Я намагався зробити все, щоб догодити йому. Ми приїжджали до нього кожних вихідних, допомагали по господарству та у дворі, але він уникав мене. Зрештою, я перестав приходити до нього; тільки моя дружина приїжджала та поверталася з подарунками від батьків. Коли народився наш син, історія повторилась. “Він не зміг приїхати через роботу в селі”, –
захищалася моя дружина. Але він ніколи ще не бачив свого онука. Він стверджував, що любить онука, але завжди знаходив відмовки, щоби не зустрітися з ним. Якось увечері зателефонував сільський лікар. “Ваш тесть дуже хворий”, – повідомив він. Ми поспішили до села. Після прибуття він попросив поговорити зі мною наодинці. Я був приголомшений, не розуміючи, що він хоче сказати. Він розповів про сімейне прокляття. “Мій батько одружився проти волі свого батька, який прокляв його і нашу сім’ю”, – пояснив він, – “я уникав тебе, щоб захистити вас від цього прокляття”. Я не міг повірити своїм вухам. Потім він вибачився і зізнався: “Ти хороша людина.
Я дуже люблю тебе як сина, і свого онука. Я тримався осторонь, щоб захистити вас, розумієш?” Наступного ранку тесть помер. Моя дружина глибоко сумувала, і я теж проливав сльози, зворушений його словами. Того вечора він вперше за 15 років назвав мене “сином”. Весь цей час я вважав, що він недолюблює мене та нашого сина. Але насправді він любив нас так сильно, що тримався на відстані від єдиних родичів, щоб захистити нас. Тільки по-справжньому люблячий батько пішов би на таку жертву!