Євген ріс у простій сім’ї, де основні цінності передавалися від покоління до покоління. Його тато, робітник на заводі, щовечора після важкої зміни знаходив час, щоб розповісти синові історії про життя, дружбу та відповідальність. “Євгене, чоловік повинен вміти піклуватися про свою сім’ю. Не важливо, які обставини – ти маєш бути опорою,” казав тато, дивлячись йому прямо в очі. Коли Євгену було 14 років, сталася трагедія.
Тато не повернувся з роботи після нещасного випадку на виробництві. Це був важкий удар для всієї родини. Але слова та уроки батька продовжували жити у серці молодого хлопця. Роки йшли, і Євген, нагадуючи собі про обіцянки, дані татові, працював старанно, вчився і прагнув кращого. Його мрія полягала в тому, щоб створити свою компанію, яка буде не просто бізнесом, а й відображенням тих цінностей, які прищепив йому тато. І ось, через кілька років… завзятої праці, Євген відкрив свою компанію. На урочистій церемонії відкриття, стоячи в оточенні друзів та рідних, він сказав:
“Мій тато вчив мене бути справжнім чоловіком. І цей день – це не просто відкриття компанії. Це продовження його мрії.” Після довгого та насиченого дня, вже пізно увечері, Євген вийшов на балкон свого офісу. Зоряне небо здавалося нескінченним і таким близьким. Він глянув на нього і прошепотів: “Тату, я знаю, що ти зі мною. Сподіваюся, ти пишаєшся мною.” Вітер злегка прошелестів листям дерев, наче приносячи відповідь від батька. Щоразу, стоячи перед новими викликами чи приймаючи важливі рішення, Євген згадував слова свого тата. Вони стали його компасом у житті, нагадуючи про те, як важливо бути справжнім чоловіком, який дбає про своїх близьких і не забуває про своє коріння.