Зінаїда Богданівна, перебуваючи в гостях у невістки Ксенії, важко нахилилася, щоб оглянути вміст відкритого холодильника. Полиці були забиті банками з соліннями та консервами. Це видовище, схоже, стурбувало Зіну, і вона запитала: чому її важка праця в селі не цінується і не споживається? Ксенія, відчуваючи наростаючу напругу, спробувала пояснити, що вони не можуть харчуватися тільки тими соліннями, які поставляє Зіна. Незважаючи на це, жінка висловила своє невдоволення,
особливо коли дізналася, що деякі магазинні соління використовуються невісткою для приготування вечері. Розмова перейшла на підвищені тони: Зіна не могла зрозуміти, навіщо Ксенії купувати те, що вона сама могла надати зі свого рясного врожаю. У міру зміни сезонів Зіна продовжувала ділитися своїми домашніми заготовками, але стосунки з Ксенією продовжували напружуватися під тяжкістю її наполегливості. Кульмінація відбулася під час наступного візиту, коли Ксенія, на жаль Зіни, купила продукти для святкового обіду, у тому числі – консервований горошок та пакети з соком. Зіна була вражена, відчуваючи, що її зусилля та продукти недооцінюються.
Ситуація досягла межі, коли Зіна накричала на Ксенію через покупки, і тут втрутилася сватя – Маргарита – нагадавши Зіні про те, що інтенсивне садівництво шкодить її здоров’ю. Несподіваним поворотом стало те, що наступного року Зіна суттєво зменшила площу свого городу, що свідчило про зміну її підходу до садівництва та, можливо, про визнання зворотного зв’язку з сім’єю. Таке коригування ознаменувало новий етап у сімейних відносинах, адже конфліктів через її продукцію тепер стало набагато менше.