Після смерті дружини Гнат Петрович довгий час жив сам. Пенсіонер, який мав багато вільного часу, встановив для себе порядок дня, що включав ранкову прогулянку, сніданок та гру в шахи з сусідами-пенсіонерами біля будинку. Вечора він присвячував перегляду новин по телевізору. Такий спосіб життя він вів багато років. Але останнім часом здоров’я Гната стало погіршуватися, і йому стало важко вставати з ліжка, у свої 69 років. У особливо важкі дні він покладався на сусідку Любу, яка приносила йому ліки та хліб.
Однак одного разу вона доставила йому ліки із запізненням на два дні через хворобу сина, що змусило Гната всерйоз замислитися про свою залежність від інших. Щоб випробувати новий підхід, Гнат вирішив більше не просити допомоги. Незабаром він виявив, що, справляючись самостійно, почувається краще і незалежніше. Коли він був надто хворий, щоб рухатися, він терпів, а коли йому ставало краще, він сам справлявся зі своїми справами. Гнат навіть поділився цим методом зі своїми сусідами, які теж виявили,
що самостійність покращує їхнє самопочуття. Син Гната, Антон, який жив у Німеччині, багато разів пропонував йому переїхати до нього, але старий щоразу відмовлявся, віддаючи перевагу звичній обстановці та традиційному способу життя. Антон матеріально підтримував батька, але відвідував його рідко, востаннє – три роки тому. Проте Гнат чекає щоденних дзвінків від сина, які стали невід’ємною частиною його звичного укладу. А життя триває, як і раніше.