Розмірковуючи про наше минуле, я остаточно усвідомила наслідки м’якого підходу моїх батьків до моєї сестри Маші, який різко контрастував з тим суворим вихованням, яке отримала я. Якщо в дитинстві я зазнавала суворих покарань, то на момент дорослішання Маші такі заходи були безслідно скасовані. Мої батьки часто виправдовували її поведінку, посилаючись на її молодість та недосвідченість. Сестра отримувала все, що хотіла – часто за мій рахунок,
і навіть коли вона відверто була винна, наприклад, коли порвала свої нові джинси – її одразу балували новою моделлю. Та й у дорослому житті така нерівність зберігалася: я самостійно фінансувала свої витрати та значущі життєві події, а Маша, навіть у 20 років, вкрай вправно використала почуття провини наших батьків для отримання фінансової підтримки, внаслідок чого вони влізли у борги через її екстравагантне весілля,
яка незабаром виявилася безглуздою витратою грошей та нервів: її шлюб закінчився. У свої 29 років Маша, все ще фінансово залежна, тисне на наших батьків, вимагаючи ще більше. І батьки задовольняють її вимоги, можливо, навіть, ризикуючи власною стабільністю. Незважаючи на їхнє тепер уже тяжке становище, я волію не втручатися, розуміючи, що виключно їхнє потурання призвело до такої залежності.