Ранок почався з несподіванки, яку я ніяк не могла передбачити. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Я схопилася з ліжка і поспішила відкрити, але мої ноги відразу занурилися в холодну воду. По хаті розпливалася калюжа, а я, ще в напівсонному стані, зрозуміла, що стався потоп. Вода виходила з ванної кімнати. Я кинулася туди і закрила вентиль, а потім, поспішно витираючи ноги, попрямувала до дверей. За нею стояв мій сусід, Коля, явно незадоволений. «Ви знаєте, що ваш потоп зіпсував усі мої стіни та техніку? Це коштуватиме вам дорого!» — гнівно заявив він, щойно я відчинила двері. «Микола, я дуже перепрошую за те, що сталося. Це було ненавмисно, я навіть не знаю, як це сталося»,
– намагалася я пояснити. «Це ваша провина, і ви платитимете за ремонт і всю мою зіпсовану техніку!» – Наполягав він. Розуміючи, що ситуація потребує юридичного погляду, я вирішила звернутися за консультацією до адвоката. Озброївшись порадами спеціаліста, я зустрілася з Миколою у місцевому кафе, щоб обговорити ситуацію. «Микола, я розумію ваше занепокоєння, але згідно із законом, нещасний випадок, який не був викликаний навмисними діями, не робить мене повністю відповідальною за те, що сталося,» — почала я, намагаючись тримати емоції під контролем.
«Мої юристи підготували документи, що підтверджують, що такі випадки часто розглядаються як форс-мажор. Я готова внести частину коштів на ремонт на знак доброї волі, але не можу взяти на себе повну вартість збитків», – продовжувала я. Микола уважно слухав, його обличчя поступово розслаблювалося. Після довгої паузи він кивнув: «Тоді я поговорю зі своїм адвокатом. Можливо, ми справді знайдемо компроміс.» Ми розійшлися з тим, що домовилися зустрітися знову після того, як він порадиться з юристом. Цей досвід нагадав мені про важливість знання законів і прав, навіть за таких несподіваних обставин, як затоплення сусідської квартири.