Того дня я ніяк не могла згадати, куди поклала телефон. Весь будинок був перевернутий догори дном у моїх спробах його знайти, як раптом мою увагу привернув мобільник моєї невістки, що лежав на кухонному столі. Мені спало на думку використовувати його для швидкого дзвінка на свій номер. Я не стала попереджати невістку, вважаючи, що це не так вже й важливо для такої незначної дії. Коли я взяла телефон, на екрані випливло листування з її мамою. Моє ім’я майнуло в повідомленні, і я не втрималася від спокуси почитати, що вони говорять про мене.
«Мамо, я дійсно намагаюся ладнати з нею, але це складно, коли вона постійно критикує те, як я готую, і як виховую дітей. Я знаю, що вона хоче для нас тільки найкращого, але іноді її слова справді роблять боляче», – писала невістка. Моє серце стиснулося від цих слів. Мені завжди здавалося, що мої зауваження незначні і йдуть від бажання допомогти, але вони, мабуть, сприймалися зовсім інакше. Продовжуючи читати, я побачила ще одне повідомлення: «Вона не розуміє, але я справді поважаю її за всі її досягнення та те,
як вона самостійно виховала трьох дітей. Я хочу бути такою ж сильною.» Сльози мимоволі котилися моїми щоками. Я не знала, що невістка ставиться до мене з такою повагою, незважаючи на всі мої причіпки. З цим новим розумінням я усвідомила, що мені потрібно змінити свою поведінку, стати більш терпимою та підтримуючою. Поклавши телефон назад, я вирішила, що цей інцидент стане поворотним моментом у наших стосунках. Тепер я знаю, що мені потрібно робити, щоб наші стосунки стали теплішими та дружелюбнішими.