У 48 років Іван прийняв непросте рішення піти з сім’ї, викликавши неоднозначну реакцію серед знайомих. Деякі критикували його за те, що він покинув дружину та дітей, але ті, хто знав всю історію, розуміли його тяжке становище. Іван, видатний лікар, присвятив себе кар’єрі, часто жертвуючи своїм часом удома, щоб займатися найважливішими медичними справами.
Незважаючи на професійний успіх, він почував себе відчуженим у власному будинку. Його дружина Варя, незважаючи на те, що не працювала і розпоряджалася коштами, які давав Іван, нехтувала домашніми обов’язками та вихованням синів, яким не вистачало амбіцій та манер… Переломним моментом для Івана стала зустріч з Ганною, молодшою колегою, яка розділяла його пристрасть до медицини. Їхній зв’язок виріс на основі спільних цінностей та взаємної поваги,
що різко контрастувало з відсутністю зв’язку зі своєю родиною. Зрештою Іван вирішив здобути щастя з Ганною, залишивши колишнє життя позаду та забезпечуючи сім’ю на відстані. Іван та Ганна будували спільне життя, у них народився син, який продовжив медичну спадщину Івана. У свій 80-річний ювілей Іван в оточенні друзів, сім’ї та сина-відмінника з вдячністю згадував про свій вибір, особливо про Ганну, яка дала йому любов і підтримку, яких він так жадав.