Моніка змалку пам’ятала, як бабуся готувала для всієї своєї великої родини на свята. Щороку, коли наближалася пора святкувань, будинок наповнювався ароматами смачної їжі та теплими розповідями бабусі про минуле. Проте рік тому бабуся пішла з життя, і Моніка відчувала величезну порожнечу. Наближалися свята, і їй було важко усвідомлювати, що цього року їй доведеться готувати без підтримки та порад бабусі.
Якось, розбираючи старі речі, Моніка знайшла кулінарну книгу бабусі. Книга була старою і пошарпаною, але сторінки зберігали в собі безліч рецептів, записаних акуратним почерком. — Оце цікаво! – Прошепотіла Моніка, гортаючи сторінки. Кожен рецепт був з маленькою заміткою про те, коли і на яке свято його використовувати. Моніка уявляла, як бабуся ретельно записувала кожен рецепт, роблячи замітки та згадуючи особливі моменти.
– Мамо, подивися, що я знайшла! — схвильовано сказала Моніка матері, показуючи книгу. – О, це книга твоєї бабусі! – Усміхнулася мама. — Я пам’ятаю, як вона часто казала, що ці рецепти наш сімейний скарб. Моніка вирішила приготувати святкову вечерю, використовуючи рецепти з книги бабусі. Весь процес приготування наповнив будинок знайомими ароматами та спогадами.
— Так смачно, немов бабуся з нами, — сказав тато, пробуючи страви. — Так, — погодилася мама, — вона завжди буде з нами у наших спогадах та традиціях. Так кулінарна книга стала для Моніки містком, який зв’язав її з коханою бабусею. І щороку, готуючи за цими рецептами, Моніка відчувала, що бабуся поруч, підтримуючи та ділючись своїм теплом.