Всі ці роки, кожен мій день народження перетворювався на нестерпний хаос через непроханих гостей. Родичі мого чоловіка, як за командою, завалювалися до нас додому, з’їдали всю їжу, створювали безлад і йшли без жодного слова подяки чи пропозиції допомогти з прибиранням. Але на цей раз я вирішила покласти цьому кінець. Мій план був простий: відзначити мій день народження в ресторані лише у колі найближчих – чоловіка, моєї дочки, сестри та мами. Однак, тільки-но родичі чоловіка дізналися про моє рішення, почався справжній шторм дзвінків. Вони не могли зрозуміти, як я наважилася змінити традицію, і обрушили на мене лавину закидів. “Як ти можеш так вчинити? Ти руйнуєш сімейні традиції!” – звучало в одному з дзвінків.
Але справжній удар прийшов, коли тітка мого чоловіка не тільки обрушила на мене хвилю жахливих слів, а й звинуватила у марнотратстві грошей чоловіка. “Ти витрачаєш його гроші на якісь дурниці, замість того, щоб запросити нас усіх, як годиться!” – Кричала вона в трубку. Мені хотілося закричати у відповідь, розповісти і пояснити, як багато років я терпіла це нав’язливе вторгнення в моє особисте життя, але натомість я глибоко зітхнула і сказала: “Вибачте, але цього року я вирішила відзначити по-іншому. Мені теж потрібне свято.” День народження пройшов чудово. Ми сміялися, насолоджувалися смачною їжею і провели час, по-справжньому цінуючи один одного. Того дня я зрозуміла, що інколи треба відстоювати своє право на щастя, навіть якщо це означає йти проти течії. І найголовніше, я відчула підтримку своєї сім’ї, що було безцінно.