Одного теплого ранку Мілана отримала несподіваний дзвінок від своєї тітки. “Люба, не могла б ти приїхати до мене на дачу? Потрібна твоя допомога з прибиранням ділянки,” пролунав голос тітки у слухавці. Мілана, не роздумуючи, погодилася. Вона завжди була готова на допомогу рідним, навіть якщо це означало відкласти свої плани на вихідні. Приїхавши на місце, Мілана не могла повірити своїм очам. Ділянка, яка зазвичай здавалася їй доглянутим та приємним місцем для відпочинку, перетворилася на справжній хаос. Сухі гілки, опале листя та різноманітне сміття покривали кожен сантиметр землі. “Тітко, що тут сталося?” – здивовано запитала Мілана. “О, люба, після тієї бурі минулого тижня все тут ось так перевернулося з ніг на голову “, – відповіла тітка з сумом у голосі. Не втрачаючи жодної хвилини, Мілана взялася за роботу.
Вона збирала сміття та листя, а тітка займалася посадкою нових рослин та відновленням ушкоджених ділянок саду. Робота здавалася нескінченною, але разом вони справлялися набагато швидше. Під час коротких перерв вони ділилися історіями та спогадами, що робило працю менш втомливою. “Знаєш, Мілано, я така вдячна тобі за допомогу. Я не уявляю, як би я впоралася одна,” – сказала тітка, простягаючи їй чашку гарячого чаю після чергової години роботи. “Тітонько, я завжди поруч, коли тобі потрібна допомога. Плюс, це хороший привід провести час разом,” – усміхнулася Мілана. До вечора, втомлені, але задоволені, вони нарешті змогли подивитись результат своєї праці. Ділянка знову стала схожа на той затишний сад, який Мілана пам’ятала. “Дякую тобі, люба. Ти сьогодні справжній герой,” – сказала тітка, обіймаючи Мілану. У той момент Мілана усвідомила, що, незважаючи на початковий жаль про своє рішення приїхати, вона отримала щось набагато цінніше – почуття виконаного обов’язку і теплі моменти, проведені разом з коханою тіткою.