Під час сімейної урочистості я намагалася налагодити контакт з онукою, яка ледве впізнала мене. Мій син одружився з Оленою, поки я була за кордоном в Італії, і я не брала участі в їхньому весіллі. Я сподівалася здивувати їх своїм приїздом і подарунком у тисячу євро, незважаючи на те, що відчувала себе осторонь. Олена захищалася, говорячи про те, що вони вирішили провести весілля, не чекаючи на мене, посилаючись на заздалегідь заброньовані місця та відсутність власних батьків. Я почувала себе обійденою увагою, але вирішила зосередитися на непомітній підтримці сина, посилаючи йому гроші на допомогу і не чекаючи нічого натомість. Пізніше, коли в них народилася дочка, мені також не повідомили її хрещення. Я продовжила підтримку, подарувавши ще тисячу євро,
незважаючи на скарги Олени щодо характеру моїх пожертвувань. Вона критикувала мене за те, що я не купила машину для Ганни, моєї онуки, на що я відповідала, що це обов’язок батьків. Зрештою я дізналася, що Олена пішла від мого сина, незадоволена своїм життям, і переїхала до своїх батьків. Незважаючи на це, я стежила за її діями в Інтернеті, турбуючись про благополуччя онуки. Якось я виявила, що Олена зайнята відпочинком, а Ганна виглядає покинутою. Я рішуче забрала Ганну до себе, утвердивши свою роль її бабусі. Незважаючи на труднощі з оформленням опіки над нею, це вдалося. Я закликала свого сина стати батьком, підкресливши, що Ганні необхідне стабільне та дбайливе оточення. Ця історія з реального життя, імена та прізвища якої змінені з метою конфіденційності, підкреслює складності та рішення у сімейній динаміці.