Ми з чоловіком були одружені вісім років, але жодного разу не їздили у відпустку. Спочатку не вистачало грошей, а потім народилася донька, що ускладнило б подорожі. Ми всі чекали відповідного моменту, але потім наші хрещені, Стас та Аліна, запропонували відвезти нас на море своєю особистою машиною. Поїздка була приємною – з дітьми, які довгий час дружили, складаючи нам компанію. Дорогою ми зупинялися лише на заправних станціях. Ми взяли їжу з дому, тому періодично робили перерви, щоби перекусити на свіжому повітрі. Під час однієї з таких зупинок наш хрещений батько вирішив надати своєму синові цінний життєвий урок. Коли хлопчик кинув обгортку від цукерки на траву, Стас спокійно підняв порожній пакет і віддав його синові. -Для чого це мені? – здивовано спитав хлопчик.
-Бачиш, скільки сміття навколо нас? Все це залишили люди, які також думали: викинути фантик – дрібниця. А тепер ми не поїдемо, доки ти не збереш повний мішок сміття, – твердо сказав Стас. Аліна хотіла захистити свого сина, але Стас наказав їй сісти в машину і не втручатися. Він сам знайшов іншу сумку і пішов допомагати своєму синові забиратися. Мені сподобалася ця ідея, тому ми з дочкою теж схопили пакети та пішли допомагати нашим друзям. Всього за півгодини ми зібрали три мішки сміття і акуратно поклали їх поряд із найближчим контейнером для сміття. -А тепер дивіться, діти, як тут стало гарно. Пам’ятайте, що чистота та затишок нашої Батьківщини починаються з кожного з нас. Не будьте схожі на тих поганих людей, які розкидають сміття праворуч і ліворуч. Ця подорож принесла багато користі нашим дітям. Я навіть помітила, що моя дочка стала більш організованою, підтримуючи порядок у своїй кімнаті без жодних нагадувань.