Ганні довелося піти у декретну відпустку, оскільки наближався термін її пологів. Вона працювала до останнього моменту, але на восьмому місяці їй стало важко справлятися зі своїми професійними обов’язками. Сім’ю тепер утримував лише її чоловік Артур, але більша частина його зарплати йшла на оплату оренди квартири. Тому вони вирішили на деякий час переїхати до Артурової матері. Ганна була не в захваті від цієї ідеї, але їм більше не було куди йти. Однак жити з Іриною Степанівною, матір’ю Артура, виявилося непросто. Вона була дуже строгою жінкою, яка вважала, що треба працювати весь день без відпочинку.
Вона завжди мала завдання для всіх. Коли Ганна повернулася з пологового відділення зі своєю новонародженою дочкою, Ірина Степанівна одразу знайшла для неї роботу. Вона мала готувати, прибирати та накривати на стіл для родичів, яких потім треба було обслуговувати, а потім збирати все за ними. Для Ірини Степанівни не мало значення, що Ганна народила лише три дні тому. Робота для свекрухи завжди була першому місці. Ганна не могла сперечатися, бо свекруха погрожувала вигнати її, якщо вона не буде добре працювати. Здоров’я Ганни почало погіршуватися, але це не хвилювало свекруху.
Вона щодня сварилася з Ганною і завжди була чимось незадоволена. Ганна намагалася захистити себе, але від її аргументів стало лише гірше. Ірина Степанівна одразу ж бігла до сина і скаржилася, а він кричав на Ганну за те, що вона образила його матір. Артур ніколи не захищав Ганну – і з неї було достатньо. Коли дитині виповнилося чотири місяці, Ганна зібрала свої речі, забрала дитину та поїхала жити до своїх батьків. Вона розлучилася з Артуром, бо більше не хотіла мати нічого спільного з цією сім’єю. Вона вважала, що дочка належить тільки їй, і не зверталася за аліментами, хоча згодом суд призначив їх. Артур зазвичай розкидався грошима, але Ганна відкладала їх на окремий рахунок, щоб її дочка мала деякий стартовий капітал у майбутньому. Зараз Ганна щаслива і живе набагато краще, ніж будь-коли з Артуром та його матір’ю.