Після народження нашої третьої дитини моє життя кардинально змінилося. Мій чоловік, який колись був моєю опорою та підтримкою, раптом став іншою людиною. Це було дивно, адже саме він наполягав на народженні третьої дитини, запевняючи мене, що це буде найкращим рішенням для нашої родини. Але після народження малюка, здавалося, що всі його запевнення зникли, як дим. Я пам’ятаю один вечір, коли я намагалася поговорити з ним про його зміни. “Ти останнім часом такий відсторонений,” – почала я,
годуючи молодшого. “Що сталося?” Чоловік відклав газету і зітхнув. “Пробач, я просто… я не знаю. Я почуваюся перевантаженим,” – сказав він, уникаючи мого погляду. “Але всі турботи про малюка я беру на себе,” – нагадала я, не розуміючи, звідки у нього може бути почуття перевантаження. Він глянув на мене, і в його очах я побачила невизначеність. “Я знаю, і я тобі безмежно вдячний за це. Але йдеться не тільки про дітей… Мова про все. Про роботу, про наше майбутнє, про те,
як ми впораємося з трьома дітьми.” Ця розмова розплющила очі на багато речей. Ми обидва зрозуміли, що зміни в нашому житті зачіпають не лише мене, а й його. Ми вирішили, що настав час знайти баланс і підтримувати один одного ще сильніше, адже наша сім’я збільшилася. З того часу ми стали більше спілкуватися, ділитися своїми переживаннями та страхами. Ми зрозуміли, що разом можемо подолати будь-які труднощі. І хоча чоловік іноді все ще здається відстороненим, я знаю, що це лише тимчасово. Адже наша сім’я – це наша фортеця, і ми разом здатні багато на що.