Антоніна завжди була сповнена життя та енергії. Друзі та члени сім’ї часто жартували, що вона ніколи не стане типовою бабусею, яка сидить удома зі спицями для в’язання в руках. І сама Антоніна сміялася у відповідь: “Бабусею мені бути? Ні, це не для мене. Я ще занадто молода для таких ролей.” Вона щиро вірила, що народження онука зробить її старою і це була її головна небезпека. Однак усе змінилося з народженням маленької Мілани. Її дочка, Олена, щасливо оголосила новину, і Антоніна, незважаючи на свої упередження, відчула неймовірний приплив любові та ніжності до цієї маленької істоти. “Мамо, подивися на неї.
Ти тепер бабуся”, – сказала Олена, подаючи Мілану їй на руки. Перший погляд на внучку зруйнував усі стереотипи Антоніни про старіння. Мілана зробила її світ у рази світлішим. “О, моя маленька зірочка,” – тихо прошепотіла Антоніна, вперше тримаючи Мілану. “Як я могла думати, що ти зробиш мене старою? Ти робиш мене щасливішою, ніж будь-коли.” З того часу Антоніна стала невід’ємною частиною життя Мілани. Вона читала їй казки, вчила малювати, проводила з нею нескінченний час у парку, граючи і сміючись.
Страх старіння зник, поступившись місцем глибокій подяці за нову роль у її житті. “Знаєш, доню,” – якось сказала Антоніна Олені, – “я ніколи не думала, що становлення бабусею принесе мені таке щастя. Мілана змінила все.” “Мамо, ти наймолодша та найактивніша бабуся, яку я знаю,” – відповіла Олена з посмішкою. Антоніна зрозуміла, що кохання не знає віку, і статус бабусі – це не кінець, а новий захоплюючий початок . Вона знайшла не тільки внучку, а й новий сенс життя, роблячи кожен її день світлішим і радіснішим.