Відколи ми з чоловіком Ігорем і нашою дворічною донькою Лєрочкою опинилися під одним дахом зі свекрухою, життя стало нестерпним. Незважаючи на її явне несхвалення, ми старанно збирали на власне житло, розбираючись у складностях спільного проживання та фінансового планування. Ігор, прагнучи забезпечити нас, якось приніс додому хвилюючу новину про майбутню відпустку на морі – заслужений відпочинок для нашої маленької родини. Однак свекруха зустріла це повідомлення скептично, засумнівавшись у необхідності моєї участі у цій відпустці, враховуючи, що я просто сиділа вдома, а не працювала в традиційному сенсі цього слова.
Її висловлювання залишили нас здивованими, підкресливши зневагу до реалій догляду за дітьми та ведення домашнього господарства. Її власна трудова етика, що характеризується частим відпочинком, різко контрастувала з її очікуваннями від мене. Цей інцидент, хоч і засмутив нас, але тільки зміцнив нашу з чоловіком рішучість прискорити реалізацію планів самостійного життя. Іронія з приводу її власного досвіду молодої матері, відзначеного відсутністю сучасних зручностей, не змогла пом’якшити її позицію по відношенню до мого нинішнього стану. Стає все більш очевидним, що наші уявлення про роботу, відпочинок та сімейне життя докорінно розходяться, що вкотре наголошує на нагальній необхідності знайти свій власний простір.