Оксана та її мати, не маючи ні майна, ні стабільності, часто переїжджали, живучи здебільшого на орендованих квартирах. Оксана ніколи не бачила свого батька, а після школи не здобула вищої освіти. Її мати, яка колись працювала нянею та прибиральницею, тепер підробляла медсестрою, і їхнього спільного заробітку ледь вистачало на проживання та продукти. У підсумку Оксана влаштувалася у взуттєвий магазин батька своєї кращої подруги,
де при спробі крадіжки познайомилася з Павлом – поліцейським, який був старший за неї на 11 років. Незважаючи на суворий характер Павла, їхня взаємна симпатія швидко переросла в кохання, що призвело до заручин, схвалених матір’ю Оксани, враховуючи ще й той факт, що у Павла була квартира. Проте невдовзі виникли проблеми зі спільним проживанням. Мати Оксани, яка звикла до своїх порядків, суперечила розпорядкам зятя. Чоловік вважав звички своєї тещі антисанітарними, але мати Оксани продовжувала наполягати на своїх методах. Напруга між
Павлом та матір’ю Оксани наростала з кожним днем, остаточно вилившись у сварку через те, що вона прокип’ятила одяг у каструлі. Цей інцидент змусив Павла вимагати її від’їзду. У зв’язку з таким розкладом Оксана була змушена поселила маму у своєї двоюрідної тітки, і тепер жінка була змушена жити за тісніших умов. Зараз, розриваючись між чоловіком і матір’ю, Оксану мучать почуття провини та розгубленості: вона постійно розмірковує про добробут матері та власне подружнє благополуччя. Незважаючи на думки про розлучення, любов до Павла та дилема вибору між ним та матір’ю не дають їй спокою.