Останні 7 років я присвятила роботі в органах опіки. За ці роки мені довелося зіткнутися з багатьма дітьми, які мали труднощі через недостатню турботу з боку опікунів. Серед них особливо вирізнялася 11-річна дівчинка на ім’я Настя. А виділялася вона своєю дивовижною зрілістю та добротою, незважаючи на складні життєві обставини. Настя жила з матір’ю, яка випиває, і молодшим братом. Батько був відсутній, не надавав їй жодної підтримки і не бере участі в житті сім’ї, – ні фінансової, ні будь-якої іншої. Будучи дуже дорослою для свого віку, Настя взяла на себе роль доглядальниці та годувальниці у своїй сім’ї.
Незважаючи на зневагу з боку матері та відсутність позитивного прикладу для наслідування, характер Насті залишився чистим: у ній виявилися такі важливі риси, як відповідальність, співчуття та працьовитість. Найпримітніше те, що дівчинка почала майструвати та продавати браслети, зумівши заробити достатньо, щоб забезпечити брата та себе. Як соціальні працівники ми втрутилися в їхню ситуацію, надавши матері шанс на реабілітацію, але при цьому уважно спостерігаючи за сім’єю. Настя, незважаючи на всі ці випробування, вела домашнє господарство, підтримувала освіту брата і виявляла непохитну відданість і повагу до матері.
Її вчинки та ставлення до життя підкреслюють глибоку думку: суть виховання полягає не тільки в батьківських настановах, а й у прикладах, які подають дорослі. Історія цієї дівчинки – яскраве свідчення здатності людського духу мати доброту та надію навіть у найважчих ситуаціях. Життя Насті стало нагадування про те, що доброта закладена в людині, формується не тільки під впливом навколишнього середовища, а й завдяки його внутрішній силі та цінностям. Я не втрачаю надії на світле майбутнє Насті та її брата. Вона надихає мене своєю стійкістю та нагадуванням про те, що справжній характер часто проявляється саме перед обличчям негараздів.