Рік тому, перед тим як зробити пропозицію своїй дівчині Ганні, я вирішив влаштувати зустріч її батьків з моїм батьком. Це було важливо для мене, адже мій батько виховував мене один після відходу мами на той світ. Але я боявся цієї зустрічі: батьки Ганни були з вищого суспільства, тоді як мій батько був простою людиною, працівником заводу. Я пам’ятаю, як того дня хвилювався. Ми зібралися у нас вдома. Батько одягнув свій найкращий костюм, хоча він виглядав у ньому трохи ніяково. Коли приїхали батьки Ганни, я представив їх батькові.
Її батько був суворою та витриманою людиною, а мама – елегантною жінкою з високими манерами. “Добрий вечір, радий вас бачити,” – сказав мій батько, простягаючи руку. Майбутній тесть кивнув, стискаючи йому руку. “Радий знайомству. Ви виховали чудового сина,” – відповів він. Під час вечері я нервово стежив за розмовою. Батько розповідав про свою роботу на заводі, а батьки Ганни робили ввічливі зауваження. Я помітив також , як Ганна хвилюється, стежачи за їхньою реакцією. “Ти знаєш, у мене теж були скромні починання,”
– несподівано сказав майбутній тесть, звертаючись до мого батька. “Важливо не те, звідки ти, а ким ти стаєш.” “Згоден з вами,” – посміхнувся батько, і я відчув полегшення. Після вечері вони ще довго розмовляли, і, на мій подив, між ними почалася тепла розмова. Моя майбутня теща навіть похвалила батька за те, як він сам виховав мене. Виходячи, мій тесть потис руку батькові і сказав: “Ви зробили більше, ніж з могли б інші. Ваш син – людина, якою можна тільки пишатися.” Тоді я зрозумів, що всі мої страхи були марними. Зустріч пройшла краще, ніж я міг собі уявити, і я був вдячний обом сім’ям за їхню відкритість і розуміння.