Варвара закуталася в теплий плед і влаштувалася на дивані, щоб трохи відпочити. Тихо потріскували дрова в грубці, створюючи в будинку затишну атмосферу. Раптом вона почула скрип дверей та слабкі кроки. Відчувши, що хтось зайшов, Варя вирішила прикинутися сплячою. Кроки наблизилися, і до її слуху долинув знайомий шепіт. Це були її онуки – близнюки Маша та Даша. Дівчатка подумали, що бабуся заснула, але старенька втішила їх, усміхнувшись і показавши, що рада їхньому візиту. Близнята залізли до неї під ковдру. Бабуся попросила Машу підкинути дров у піч, відчуваючи довгу розмову. Дівчатка не вперше просили бабусю розповісти про те, як вона познайомилася з їхнім дідусем.
Заглибившись у спогади, Варя відтворила перед очима ранкову морозну прогулянку з собакою. Саме ця прогулянка призвела до випадкової зустрічі з чоловіком, внаслідок чого вона підсковзнулася і впала у сугроб. У цей період Варя почувала себе пригніченою, не в змозі забути минулу зиму, коли вона розлучилася зі своїм хлопцем Гнатом. Той завжди вважав за краще проводити свято з мамою, і тільки після відвідував Варю. Незважаючи на її натяки на більш серйозні відносини, Гнат залишався задоволений існуючим станом речей, що в результаті призвело до їхнього розставання. Незнайомець підбіг до Варі і допоміг їй підвестися зі снігу. Через тиждень вони зустрілися знову, і він запросив її на ковзанку.
Здивувавшись несподіваній пропозиції, Варя погодилася, і вони провели приємний вечір, довго катаючись на ковзанах, а потім розмовляючи в кафе. Наступного дня, згадавши пророцтво тітки Ганни про те, що він зустріне свою любов, чиє ім’я буде схоже на його, Валерій усвідомив значення зустрічі з Варварою. Вони продовжували спілкуватися, відчуваючи глибокий зв’язок… Коли Варя закінчила свою розповідь, до них приєднався її чоловік, щоб підкласти дрова в піч. Він розповів про їхнє гарне весілля, поки онучки раділи реальній історії кохання. Бабуся, дідусь і онуки ще довго сміялися, насолоджуючись теплом сім’ї та живими спогадами…