Георгій провів понад двадцять років свого життя в Польщі, працюючи невтомно. Всі ці роки він відправляв гроші додому, на батьківщину, де його дружина Наталія управляла будівництвом двох будинків. Вона вклала душу в кожен куточок, дбаючи про те, щоб все було ідеальним. Георгій мріяв про день, коли повернеться додому, до свого затишного гніздечка, до родини. Нарешті, після довгих років розлуки, він вирішив повернутись. Прибувши на батьківщину, Георгій був сповнений передчуття радісного возз’єднання. Він уявляв, як зустріне його дружина, як вони будуть радіти разом, насолоджуючись плодами їхньої спільної праці.
Однак замість радісного возз’єднання на нього чекав удар. Щойно приїхавши, він дізнався, що Наталя вже шість років як живе з іншим чоловіком. “Як це могло статися? Я весь цей час працював на благо нашої родини!” – з гіркотою в голосі сказав Георгій, стоячи перед Наталею. Вона похитала головою, немов шукаючи слова. “Георгію, я довго чекала на тебе, але життя тривало. Я не могла жити у вічному очікуванні,” – сказала вона тихо. Георгій дивився на неї, не в змозі повірити у те, що відбувається. “Всі ці роки я думав тільки про нашу родину, про наше спільне майбутнє.”
“Я знаю, і я ціную все, що ти зробив для нас. Але я також потребувала твоєї присутності, Георгію. Твоя відсутність залишила порожнечу, яку заповнив інший,” – м’яко відповіла Наталя. Георгій відчув, як його серце розривається на частини. Він повернувся, щоб розпочати нове життя, але виявив, що його колишнього життя давно вже не існує. Стоячи в тиші, він усвідомив, що майбутнє, яке він так старанно будував, розвалилося. Його повернення виявилося не початком нового розділу, а закриттям старого, повного спогадів і втрачених надій.