Таня, доглянута 37-річна жінка, відчула укол смутку, коли готувалася до зустрічі із подругами. Знаючи, що їхні розмови часто зводяться до особистих здобутків, вона приготувалася просто мовчати, спокійно потягувати капучіно та слухати. У кафе подруги завалили її питаннями про особисте життя. Таня пояснила, що незаміжня, але щойно повернулася з відпустки в Туреччині. Вона висловила своє несхвалення курортних романів та стосунків з одруженими людьми, опосередковано критикуючи вибір своєї подруги Аліси. Аліса багато років тому відбила чоловіка у своєї двоюрідної сестри.
Інші подруги Тані, незважаючи на власні сімейні негаразди та зради, критикували Танін вільний статус та принципи. У особистому житті Тані були складнощі. Вона сумувала за своїм шкільним товаришем Артемом, але життя забрало її до Німеччини до сім’ї. Повернувшись на батьківщину, вона виявила, що Артем живе у її будинку, одружений та має дочку. Поважаючи його родину, Таня вирішила не втручатися. Якось увечері Таню терміново викликали під час їхніх посиденьок. Внаслідок вибуху газу в квартирі Артема трагічно померла його дружина.
Таня взяла на себе турботу про дочку Артема, доки той ремонтував свій будинок. Їхній зв’язок зростав, але Таня розуміла, що їхні стосунки лише платонічні. Згодом, Аліса шукала притулку у Тані після того, як влаштувала скандал із чоловіком іншої подруги. Таня, розчарована вчинком Аліси, відмовила їй у притулку. Одного вечора Артем з безвиході звернувся до Тані за допомогою з казкою на ніч для його дочки. У цей момент Таня здобула надію, повіривши, що з плином часу зможе завоювати кохання Артема, як любила її його дочка. Несподівано вона згадала бабусині слова: “Те, що твоє, тебе не залишить” і з оптимізмом дивилася в майбутнє.