Алла, 33-річна жінка з м’якими рисами обличчя та задумливими очима, все ще жила з батьками у невеликій квартирі на околиці міста. Батьки, пристрасно бажаючи захистити її від усіх негараздів життя, мимоволі перетворили її існування на серію нескінченних обмежень та заборон. “Алло, тобі не потрібно ходити туди, це не для тебе,” – часто казала їй мама, коли Алла висловлювала бажання відвідати якийсь захід. “Ти особлива, дочко, і тобі треба поводитися відповідно,” – додав батько, з любов’ю дивлячись на неї. Алла завжди вважала себе не такою, як усі, і це заважало їй заводити друзів. Її життя складалося так, що вона рідко виходила з дому, крім поїздок на роботу.
Якось, помітивши це, сусідка Алли, Ірина – енергійна жінка середніх років, вирішила втрутитися в ситуацію. Ірина бачила, як Алла повільно згасає у своїй золотій клітці, та вирішила допомогти їй. “Алло, ти така молода і талановита. Чому б тобі не піти зі мною на вечірку цієї суботи?” – Запропонувала Ірина одного разу, коли вони випадково зустрілися у під’їзді. “О, я не впевнена … Мої батьки навряд чи це схвалять”, – невпевнено відповіла Алла. “Ти вже доросла, люба. Настав час приймати свої власні рішення,” – переконливо сказала Ірина.
Після довгих роздумів Алла погодилася. Вечірка виявилася справжнім відкриттям для неї. Вона вперше відчула себе вільною, сміялася і спілкувалася з людьми, які не судили її та приймали таку, якою вона є. “Ти можеш веселитися і бути щасливою. Тобі просто потрібно дати собі шанс”, – сказала Ірина, бачачи усмішку на обличчі Алли. Цей вечір став поворотним моментом у житті Алли. Вона зрозуміла, що щастя та незалежність – це вибір, який вона може зробити сама. З того часу вона почала частіше виходити з дому, заводити нові знайомства і, нарешті, почала будувати своє власне життя, незважаючи на заперечення батьків.