Лідія та Марія були подругами з ранніх років. Довіра між ними була міцною, як старе дерево, коріння якого сягало глибоко в землю їхнього спільного дитинства. Марія завжди знала, що може покластися на Лідію в будь-якій ситуації. Якось Марія мала виїхати у відрядження. Це була важлива поїздка для її кар’єри, але, як на зло, у той же період її чоловік Ігор серйозно захворів. Він залишився вдома із застудою, і Марія турбувалася про нього. Перед від’їздом Марія звернулася до Лідії:
— Лідо, ти не могла б іноді заглядати до Ігоря, поки мене нема? Просто переконатися, що з ним усе гаразд і, можливо, йому щось приготувати, — попросила Марія. Лідія, як завжди, погодилася допомогти: — Звісно, не хвилюйся. Я подбаю про нього, — посміхнулася подруга. Марія поїхала, заспокоюючи себе думкою, що її чоловік у надійних руках. Але за її відсутності відбувалися зміни, про які вона навіть не підозрювала… Лідія дійсно приходила до Ігоря, готувала йому їжу та доглядала його. У цих моментах турботи та близькості між ними почали виникати почуття,
яких вони обоє не очікували. Коли Марія повернулася, вона помітила деяку незручність між Лідією та Ігорем. Якось увечері вона запитала чоловіка: — Все гаразд між тобою та Лідією? Ви якось дивно поводитесь. Ігор, не в силах більше приховувати правду, зізнався: — Маріє, я не знаю, як це сталося, але між мною та Лідією… дещо трапилося. Це зізнання було як удар ножем у спину для Марії. Вона не могла повірити, що дві найближчі їй людини зрадили її таким чином. Це був урок, який вона ніколи не забуде: іноді навіть найміцніші зв’язки можуть виявитися тендітними, коли справа стосується серцевих почуттів.