Аліна, увійшовши до кімнати свого пасинка-підлітка Василя, була приголомшена тим, що, незважаючи на проведене напередодні прибирання, в ній панував повний безлад. Одяг валявся на підлозі, шкарпетки були розкидані. Аліна розуміла, що ніколи не зможе замінити Васі маму. Вона просто хотіла поділитися з хлопчиком своїм коханням, сподіваючись хоч трохи полегшити його життя. Вона ставилася до нього з добротою та ласкою, незважаючи на байдуже до нього ставлення свого чоловіка Петра. Петро одружився з Аліною, якій було вже 40 років і яка ніколи не була заміжня, перш за все для домашнього затишку після смерті першої дружини.
Спочатку він намагався відправити сина до родичів, але Аліна наполягла на тому, щоби хлопчик залишився з ними. Вона бачила у Васі себе: колись вона теж жила з мачухою, яка обурювалася її присутністю. Тому Аліна і прагнула бути іншою. Дбаючи про пасинка, Аліна часто готувала його улюблені страви та підтримувала чистоту та затишок у будинку. Однак підліток часто “наводив” порядок у своїй кімнаті, щоб насолити їй. Згодом поведінка Васі почала покращуватися. Він перестав влаштовувати заворушення, допомагав у господарстві, покращилася успішність, але стосунки з батьком залишалися напруженими.
Якось між батьком і сином відбулася серйозна конфронтація, в ході якої з’ясувалася невірність Петра. Аліна, спустошена цим відкриттям, замислилася про своє майбутнє. Зрештою, вона вирішила розлучитися і жити далі. На її подив, Василь вирішив залишитися з нею, і незабаром до них приєдналася його дівчина Тамара. Вони обоє продовжили освіту та віддалилися від біологічних батьків, почавши сприймати Аліну як рідну матір. Через роки раптова смерть Аліни важко відбилася на її родині. Василь, тепер уже успішний бізнесмен і маючий власну сім’ю, взяв на виховання свого зведеного брата Андрія, визнаючи свій нескінченний обов’язок перед Аліною.