Я пам’ятаю день, коли мені стало настільки погано, що я викликала швидку допомогу. Мене мучила нудота, і я вирішила, що це харчове отруєння від купленого раніше біляша. Але неспокій, написаний на обличчях лікарів, підказав мені, що тут щось не так. Медсестра запропонувала мені зібрати речі для перебування у лікарні. Ми вирушили в дорогу, і оскільки я знала маршрут до місцевої лікарні, то була дуже здивована, коли водій поїхав іншим шляхом. Коли ми зупинилися біля пологового будинку, мене охопило сум’яття.
-А що ми тут робимо? – Запитала я, сильно дивуючись. -Ми там, де треба, – відповіла медсестра, мило посміхаючись. Правда, до мене не доходила, поки я не пройшла УЗД. Лікар спокійно сказав мені, що я перебуваю на другому місяці вагітності. Я була вражена, адже все життя мені казали, що не можу мати дітей.
– Я не знаю, що вам там говорили, але я виразно бачу і чую серцебиття вашого майбутнього малюка – спокійно сказав лікар. І ось, у 47 років, я несподівано дізналася, що стану матір’ю. Мій чоловік, який упокорився з бездітним майбутнім, був вражений не менше за мене. Виявилося, що доля мала свої плани на нас.