Марія потрапила до лікарні. Донька не могла виплатити всю вартість лікування, тож довелося звернутися за допомогою до старшого брата. Він допоміг, навіть дав притулок після лікування матері в себе. Але через деякий час він вигнав її зі свого будинку назад до сестри. Так сталося, що Марія сама одна виховувала своїх дітей. Чоловік пішов, коли доньці було 5 років, а синові 8. Він не оплачував аліменти, ніяк не брав участі в сім’ї. Марії довелося самій ставити дітей на ноги. За навчання сина вона платити не могла, бо грошей не вистачило. А коли він пішов до армії, то у Марії з’явилася можливість підкопити трохи, тому на навчання доньки вже грошей вистачало.
Сину було прикро, що сестра має більше допомоги з боку матері, ніж він. Тоді хлопець вирішив, що сам будуватиме своє життя. Після армії він пішов із сім’ї, став один працювати, паралельно навчався. Він іноді з’являвся у житті Марії, коли вітав її зі святами. Із сестрою стосунки взагалі не склалися. Натомість хлопець зміг багато чого досягти, працювати у хорошій компанії. Навіть купив собі велику квартиру, одружився. У цей час сестра стала якоюсь невдахою, хоч і здобула вищу освіту. Вона не змогла кудись влаштуватися працювати та й не хотілося їй.
І ось Марія потрапила до лікарні з апендицитом. Довелося робити операцію, сестра відразу згадала про брата. Вона зателефонувала йому, він одразу приїхав до лікарні. Син сплатив матері операцію, все лікування. А коли її виписали, то син перевіз її пожити у себе. Якось Марія сказала, що квартиру перепише на двох дітей відразу, бо так буде справедливо. Але синові це не сподобалося, бо мати жодного разу йому не допомогла. У такій складній ситуації тільки він виявився поряд, і знову вдруге мати віддає пріоритет доньці. Тому син вигнав Марію назад до недолугої сестри. Сказав, що коли сестра їй дорожча, то нехай вона за нею і наглядає.