Дід Макар був відомий своїми дивовижними історіями, особливо, що під будинком, де вони жили, приховано старовинне місто. Його онуки, Антон та Ольга, виросли, слухаючи ці захоплюючі розповіді. Вони уявляли собі таємні проходи та загублені скарби, але згодом дідові розповіді стали здаватися їм лише дитячими казками. Після смерті діда Макара Антон та Ольга вирішили внести кілька змін до старого сімейного будинку. Під час ремонтних робіт, коли робітники почали копати фундамент, то натрапили на щось несподіване. Під шаром землі виявилася тверда кам’яна структура.
– Дивіться, що це! – вигукнув один із робітників, витягаючи з землі дивний камінь. Антон та Ольга поспішили оглянути знахідку. Вони побачили частину стіни, прикрашену візерунками та старовинними символами. Несподівано дитячі історії діда стали здаватися реальністю. – Ти пам’ятаєш, що казав дід? Він завжди стверджував, що тут було місто, – сказала Ольга, ледве вірячи своїм очам. – Так, і, схоже, він говорив правду, – відповів Антон, вдивляючись у давні руїни. Вони вирішили призупинити будівництво та викликали археологів. Фахівці незабаром підтвердили, що знахідка справді є частиною старовинного поселення.
Виявилося, що їхній будинок стояв на руїнах стародавнього міста, яке було забуто протягом століть. Невдовзі новина про дивовижну знахідку поширилась у всьому районі. Антон і Ольга згадали, як у дитинстві уважно слухали кожне дідове слово, і зрозуміли, що його розповіді були не просто вигадкою. Це відкриття пробудило у них нову повагу до спадщини та історії, частиною якої вони були. Брат із сестрою зберегли частину руїн як пам’ятник, що нагадує про таємниці, які можуть ховатися просто під нашими ногами, і про мудрість, яку можна черпати з оповідань старших.