Переживши кризу у відносинах із Сергієм, я часом думала, що наш шлюб приречений. Ми перестали розуміти одне одного, і кожен день здавався випробуванням. Саме тоді на допомогу прийшли наші друзі, Алла та Мишко. Вони не тільки врятували нашу сім’ю, але й показали, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло. Якось увечері, коли я в черговий раз говорила по телефону з Аллою і скаржилася на стосунки з Сергієм, вона сказала: “Послухай, ми з Мишком хочемо допомогти вам. Давайте зустрінемося разом і поговоримо.” Я погодилася, хоч і не вірила, що це щось змінить.
Ми зустрілися у їхньому будинку; атмосфера була напруженою. “Ми пройшли через подібне,” – почав Мишко. “І ми знаємо, як важко порозумітися, коли здається, що всі мости спалені.” Алла взяла мене за руку. “Але іноді потрібно просто зупинитися і вислухати один одного. Без звинувачень та упередженості.” Тоді Алла та Мишко запропонували нам гру. Кожен із нас мав висловити свої почуття та бажання, а інший слухати без перебивання. Це було складно, але в міру того, як ми говорили, я почала розуміти Сергія краще. “Я не знав, що ти так переживаєш через мою роботу,”
– зізнався Сергій, коли я говорила про своє почуття самотності. “І я не розуміла, наскільки тобі важко давалися ці переробки”, – відповіла я. Після цього вечора між нами почали танути льодовики нерозуміння. Ми почали більше розмовляти та слухати один одного. Алла та Мишко продовжували підтримувати нас, пропонуючи поради, і просто були поряд. Зараз, згадуючи ті часи, я вдячна долі за таких друзів, як Алла та Мишко. Завдяки їхній допомозі та підтримці, ми з Сергієм змогли зберегти та зміцнити наш шлюб.