Коли я вийшла заміж за Івана, видного й гарного чоловіка, який працював начальником відділу на заводі, я була у нестямі від щастя. Однак згодом я зрозуміла, що перетворилася з молодої привабливої дівчини на звичайну домогосподарку, непомітну серед повсякденної рутини. У нас було двоє дітей, син та дочка, і хоча з роками увага Івана до мене зменшилася, я почувала себе щасливою у сімейному житті. Поступово я відсунула себе на задній план, поставивши чоловіка та дітей понад усе. Я перестала виходити у світ, купувати новий одяг та користуватися косметикою, виправдовуючи це тим, що заміжній жінці це не потрібно.
Але коли до мене дійшли чутки про невірність Івана, я була змушена глянути на себе в дзеркало. Те, що я побачила – жінку у вицвілому халаті, з недоглянутим волоссям – довело мене до огиди до себе. Я не звинувачувала Івана. Натомість я звинувачувала себе за зневагу до своєї зовнішності та благополуччя. Я зрозуміла, чому наші діти не приводили додому друзів, і чому Іван ніколи не брав мене на робочі заходи. Повна рішучості врятувати свій шлюб і зберегти сім’ю, я записалася до тренажерного залу, спочатку почуваючись не у своїй тарілці серед підтягнутих та модних жінок, але незабаром знайшла мотивацію у їхній присутності.
Зважившись на ще один сміливий крок, я витратила 20 тисяч, призначених для відпустки на одяг, взуття, косметику і похід у дорогий салон. Вперше я зосередилася на любові до себе – і Іван помітив зміни. Наші стосунки значно покращилися, а я так і не розповіла йому про те, що знала про його зраду. Тепер я мрію купити норкову шубу для новорічного корпоративу з Іваном. Незважаючи на те, що ми знову стали близькими, я періодично переживаю, чи не зрадить Іван знову. Мене це дуже засмучує, адже часто кажуть: людина, яка зрадила один раз, швидше за все, зробить це знову. Але поки що мені залишається тільки гадати, чи справді це так?