Якось я зайшла в продуктовий магазин і опинилася в довгій черзі. Переді мною стояла жінка похилого віку : її покупки обмежувалися половиною буханця хліба, двома яйцями, трьома картоплинами і однією морквою. Я раптом усвідомила, на які бідні пенсії живуть наші старі люди. Коли підійшла її черга, молода касирка, на вигляд близько 20 років, пробила її товари, а потім зненацька попросила її почекати кілька хвилин, перш ніж залишити свій пост.
Серед покупців виникло збентеження та розчарування. Ми запитували себе: куди вона пішла під час своєї зміни? Саме тоді, коли ми збиралися викликати адміністрацію, вона повернулася з двома великими пакетами, набитими продуктами: гречкою, рисом, макаронами, цукром, цукерками, печивом, овочами та молоком. На загальний подив, вона додала всі ці продукти до рахунку літньої жінки і оплатила їх самостійно, відмовившись приймати від неї будь-які гроші. Разом з адміністратором ми допомогли старенькій упакувати їжу.
Бабуся була здивована і намагалася відмовитися, але ми наполягли на тому, щоб обов’язково допомогти їй. Переповнена вдячністю, вона вклонилася і благословила нас перед своїм відходом. Добрий вчинок молодої касирки глибоко надихнув усіх нас. Те, що ми часто вважаємо зрозумілим, може бути розкішшю для інших. Саме це спонукало мене зайнятися волонтерством та благодійністю.