Сергій і Настя, одружені вже два роки, розділяли глибоке кохання. Вони познайомилися, коли Сергій був у відрядженні, і одразу відчули зв’язок. Незважаючи на те, що Настя спочатку не хотіла залишати батьків і роботу, наполегливе кохання Сергія підкорило її, і вони одружилися. Життя подружжя було спокійним, наповненим роботою та спілкуванням з друзями. Сергій, працюючи у великій компанії, іноді почував себе втомленим, але завжди підтримував Настю. Проте останнім часом Настя виглядала стурбованою, особливо після довгих телефонних розмов із мамою.
Занепокоєний Сергій вирішив зробити Насті сюрприз під час її тижневого візиту до батьків. Приїхавши без попередження, він застав у хаті тишу. Коли він нарешті увійшов до будинку, то був приголомшений , побачивши, що хлопчик Сашко називає Настю мамою. Збентежений і засмучений, Сергій поспішив піти. Настя з розбитим серцем зустріла розчарування батьків. Вони попереджали її, що не варто ховати від Сергія правду про сина. Настя народила Сашка у дев’ятнадцять років, коли її хлопець Юрій служив у армії. Юрій трагічно помер, і Настя виховувала Сашка разом зі своєю майже свекрухою та батьками.
Після безсонної ночі Настя приготувалася до останнього візиту Сергія, чекаючи на прощання. Але Сергій приїхав із подарунками та бажанням зрозуміти. Вони поговорили в кафе, де Настя розповіла про своє минуле та про те, що боялася втратити Сергія, якби він дізнався про Сашка. Любов Сергія виявилася сильнішою за Настіні страхи. Він обійняв і Настю, і Сашка, прийнявши хлопчика як рідного. Вони відвідали маму Юрія, яка зі сльозами на очах дозволила Сашкові жити у своїй новій родині. Життя Насті, Сергія та Сашка тривало, збагачене любов’ю та розумінням, вони часто відвідували бабусю та дідуся, радіючи новому спільному життю.