Ніна, яка не любить відзначати свій день народження, завжди уникає свят та рідко відповідає на дзвінки. Вона не користується месенджерами та інтернетом на телефоні, воліючи не долучатися до сучасних комунікаційних технологій. Незважаючи на те, що вона живе у густонаселеному обласному центрі та щодня працює з людьми, вона підтримує свої контакти без цих можливостей. Цього року, як і завжди, я спробувала зателефонувати їй на день народження, але в результаті отримала зворотній дзвінок за кілька годин. Ми з Ніною дружимо з юності, періодично перериваючи спілкування, але наш зв’язок завжди зберігався.
Цінуючи цю давню дружбу, я намагаюся вдумливо вибирати подарунок, передавати унікальні побажання та планувати зустріч після дня народження. Коли Ніна передзвонює, я завжди питаю, чи є у неї час поговорити, потай сподіваючись, що вона святкує у колі друзів. Однак вона незмінно проводить свій день народження на самоті, віддаючи перевагу тиші свят, ненавидячи нещирість офіційних урочистостей на роботі. Спочатку я сприймала неприйняття Ніною свого дня народження як фазу або спосіб привернути увагу, але завжди поважала її вибір.
Цього року Ніна розкрила глибшу причину своєї зневаги: наполегливе прагнення її батька відзначати кожне свято різко контрастувало з її власним відчуттям, що нема чого святкувати. Життя Ніни було відзначено трагедіями та втраченими можливостями. Серйозний роман у ранньому віці закінчився смертю її партнера, а подальші стосунки з одруженим чоловіком призвели до небажаного позбавлення плоду під впливом її матері. Ці переживання змусили Ніну задуматися про мету та щастя свого життя, особливо у дні її народження. Зараз, у 50 років вона постійно розмірковує про життя, наповнене нездійсненими мріями і втраченими шансами.