Якось 25-річний Антон зіштовхнувся з критикою з боку друзів та колег за свої стосунки з жінкою, яка мала дитину. Друзі припустили, що він міг би знайти молодшу бездітну партнерку з огляду на його хорошу зарплату та наявність квартири. Незважаючи на все це, Антон мовчав, не виправдовуючи свій вибір, вірячи у власну розсудливість та любов як до Насті, так і до її сина. В інституті Антон був по вуха закоханий у свою однокурсницю,
настільки, що закинув навчання. Вони мріяли про спільне майбутнє, але коли та оголосила про свою вагітність, Антон, приголомшений ситуацією, у результаті переконав її перервати вагітність. Після того, як ця дівчина зникла з його життя, Антон залишився один – у марних пошуках протягом кількох років. Цей досвід змінив його, зробивши женоненависником і озлобленим на весь світ. Через роки, влаштувавшись на роботу в інше місто,
Антон несподівано зустрів Настю. Здивований та емоційно схвильований, він спробував “випадково” зустрітися з нею знову. Їх возз’єднання сталося через рік, і вони зав’язали романтичні відносини. Зараз вони готуються до весілля, тримаючи в секреті той факт, що мають довгу історію і що син Насті, насправді, син Антона. Вони вважали за краще зробити все саме так, щоб їх союз не став предметом пліток, і не збиралися виправдовуватися перед будь-ким.