Галина, 42-річна жінка, все життя прожила із мамою. Мати завжди була поруч, щоб подбати про неї, і це, здавалося, влаштовувало обох. У молодості Галина ніколи не відчувала нестачі уваги від чоловіків, але вона вважала їх за всіх недостатньо гарними для себе. “Мамо, він занадто грубий”, – скаржилася вона після одного зі побачень. Або, в інший раз: “Цей занадто неуважний. Я заслуговую на краще!” Роки йшли, а Галина так і не знайшла “ідеального” супутника. Її мати, тим часом, починала усвідомлювати, що її дочка стала занадто розпещеною і залежною від неї. Вона вирішила, що настав час дати Галині поштовх до самостійності.
Якось увечері жінка зібралася з духом і сказала Галині: “Ти вже доросла жінка, і настав час тобі почати жити окремо. Я дам тобі грошей на перший час, але ти повинна сама шукати собі квартиру і роботу.” Галина була здивована: “Мамо, ти що, виганяєш мене?” “Я просто хочу, щоб ти навчилася бути незалежною”, – спокійно відповіла мати. Отже, Галина опинилася у незвичній для себе ситуації. Спочатку вона була розгублена, але потім вирішила дивитися на все це як на новий початок. За кілька днів вона знайшла невелику квартиру та почала шукати роботу.
У процесі пошуку вона зрозуміла, наскільки багато чого пропустила, живучи в золотій клітці. Галина почала цінувати прості радості життя, такі як самостійне вирішення проблем, готування та навіть незначні успіхи на робочому місці. Згодом Галина усвідомила, що її мати надала їй величезну послугу, змусивши її вийти із зони комфорту. Вона навчилася бути самостійною, знайшла нових друзів і навіть зустріла людину, яка, незважаючи на всі її чудасії, щиро її полюбив. Цей досвід перевернув її життя і допоміг по-новому поглянути світ.