Валентина Григорівна, вдова, яка не має дітей, оголосила одного разу своїм сусідам, що хоче обміняти або продати свою квартиру. Її сусіди були приголомшені, оскільки квартира Валентини знаходилася у відмінному місці та у хорошому стані. Вона прожила там майже сорок років, ростила своїх дітей та дружила зі своїми сусідами. Валентина зазнала великої втрати у своєму житті. Її молодший син помер від хвороби, коли ще навчався у школі, а чоловік пішов із життя років 10 тому. Старший син одружився, і в нього народилася дочка на ім’я Ганна, яка була світлом її життя. Але трагедія вибухнула знову – коли її старший син Володя раптово помер.
Мати Ганни, Олена, швидко вийшла заміж вдруге. А через багато років уже шлюб Ганни не уникнув проблем. Вона поскаржилася своїй бабусі, що її чоловік постійно їде у відрядження, і вона гадки не має, що він там робить. Валентина хотіла з’їхати зі своєї квартири, бо їй ставало дедалі важче оплачувати рахунки за комунальні послуги. Але в неї також були проблеми зі своєю онукою, яка почала приводити до квартири свого коханого без попередження. Валентина не хотіла бути тягарем для своєї онуки, тож мовчала і терпіла присутність сторонньої людини.
Якось онука Валентини оголосила, що вони з хлопцем вирішили з’їхатися, і, природно, вони планували жити у неї. Валентина була засмучена, але не хотіла ображати свою онучку, тож погодилася на таку угоду. Але через місяць Валентина вже чекала на можливість обміняти свою квартиру на меншу, щоб покінчити з цією незручною ситуацією. Вона не могла не відчувати гіркоти і жалю до своєї онучки, яка явно припускалася помилки. Але вона знала, що має бути терплячою і чекати, поки її життя зміниться на краще, ставши спокійнішим і комфортнішим.