Катерина була заміжня вже два роки, коли несподівано її чоловік оголосив, що йде від неї, заявивши, що йому нудно. Він пішов, прихопивши лише особисті речі та ноутбук, залишивши Катю спустошеною.Катя довго розмірковувала про те, що пішло не так. Почавши свою викладацьку кар’єру у 19 років і успадкувавши квартиру, вона продовжила навчання. Зі своїм майбутнім чоловіком Ігорем вона познайомилася під час батьківських зборів. У той час, як він був товариським, Катя була стриманішою, зосередженою на своєму викладанні. Після їх заручин вона намагалася справити на нього враження своїм куховарством, але він завжди порівнював її страви з ресторанними делікатесами.
Ігор часто глузував з її захоплень, таких як вишивання, називаючи ці хобі застарілими. Щоб догодити йому, Катя відмовилася від цих захоплень, навіть приховувала свою любов до книг.Їх спосіб життя разюче відрізнявся: вона цінувала спокій, тоді як він насолоджувався жвавими світськими раутами.Шукаючи втіхи, Катя довірилася своїй матері, але отримала догану та наказ помиритися з Ігорем. Окрім мами, тільки її подруги, Наташа та Олена, знали про її тяжке становище. Вони ж заохочували любов до себе та розстановку пріоритетів, але Катя почувалася втраченою.
Самотній вечір знову нагадував їй про Ігоря, тому вона вирушила блукати вулицями. Її здоров’я погіршилося, оскільки вона переважно харчувалася в школі.Коли вона таки зателефонувала Ігорю, той рішуче відкинув можливість примирення. Стурбовані її станом, подруги запропонували їй пройти курс терапії, через що вона почала ще більше звинувачувати себе.Але коли подруги подарували Каті цуценя – Грека – то змогли вивести її зі стану розпачу.Через рік друзі Каті дізналися, що Ігор знову виявив до неї інтерес. Ігор пропонував возз’єднатися, але наполягав на поверненні Грека до притулку. Катя відмовилася, вже чітко розуміючи їхню несумісність та відсутність своєї провини в їхньому розриві. Мати не схвалювала цього, вважаючи, що вона віддала перевагу собаці “хорошому” чоловікові. Але в якесь століття Катя відчула непідробне щастя, усвідомивши власну значимість.