У похилому віці Ганна Геннадіївна переїхала до дочки Євгенії та зятя Славка. Їхня дитина, Сашко, любив бабусю, яка в основному займалася його вихованням, поки батьки працювали. У міру того, як Сашко ріс, напруженість у відносинах його батьків наростала. Славко завів роман на боці і разом із коханкою задумав позбутися Ганни. Він звинуватив Ганну в зникненні документів, що призвело до гострої сварки між нею та дочкою: – Славко, я нічого не робила з твоїми документами! – плакала Ганна, – навіщо вони мені взагалі потрібні?
– Просто зізнайтеся, що ви їх кудись поділи! Крім вас, ніхто до нас не приходив, — відповів Славко. Євгенія стала на бік Славка, нагадавши матері про її проблеми з пам’яттю. – Можливо, тобі час з’їхати, – запропонувала вона. Все ускладнювалося тим, що у хаті посередині сварки раптом з’явилася сестра Славка, яку не любили Ганна та Сашко. Коли Сашко захистив бабусю від грубих слів тітки, та у сльозах побігла до Славка.
Загалом після всіх цих розбірок Євгенія вирішила, що Ганна має з’їхати. На прощальній вечері Сашко приголомшив усіх, розповівши про зраду Славка та майбутнє народження «братика чи сестрички». – Ти її обіймав, доки мами не було, – звинуватив Сашко, – а тепер вона вагітна! Вона сказала комусь телефоном, поки ти був у туалеті. Я все знаю. Серце Євгенії було розбите вщент. Сашко, розлютившись на батьків, твердо вирішив: – Ідемо, бабусю! Ми більше не залишатимемося в цьому будинку! Вони не варті твоєї присутності.